З раннього дитинства я не міг уявити себе ніким, крім лікаря. Хоча у нас у сім'ї медпрацівників не було взагалі. Я вважаю, що професія лікаря найпотрібніша, найперспективніша і найблагородніша, незважаючи на всі труднощі. Професія лікаря потребує постійної роботи над собою та не дає можливості знижувати планку.

Якось привели мені на огляд дитини трьох років зі скаргами на біль у вусі та зниження слуху на це вухо. При отоскопії барабанна перетинка була сіра і зі світловим конусом. Інші розпізнавальні контури були відсутні, і в порівнянні з іншим вухом барабанна перетинка хворого вуха була ближчою. Коли я торкнувся її зондиком з ваткою, перетинка раптом ожила, почала самостійно рухатися і виповзла в зовнішній слуховий прохід, як черв'як. Першого моменту я подумав про невідомий гельмінт. Але при найближчому розгляді це виявилася щільна гумка сірого кольору до 5 см у довжину, яку дитина засунула собі у вухо, і за рахунок своєї щільності та кольору вона склалася у вигляді ідеального кола, зімітувавши перетинку та світловий конус (за рахунок гладкої поверхні). Тож не вір очам своїм, все пробуй на зуб.