Вибір професії був легким, завжди хотіла лікувати дітей, хоча не уявляла масштаби складності професії. Головний аргумент – любов до дітей та бажання допомогти, не нашкодивши при цьому. Незважаючи на відповідальність та складність у лікуванні дітей, загадки та непередбачуваність дитячого організму, ця професія для мене дуже цікава та зобов’язує до постійного розвитку та самоосвіти. Крім того, діти дарують щирі та непідробні позитивні емоції, дозволяють відчувати радість, коли результат твоєї роботи робить дитину здоровою та щасливою.

Насправді діти з їхньою безпосередністю часто викликають посмішку на наших обличчях: відповідають щиро, чесно та дуже логічно.
Курйози при спілкуванні з мамою – найчастіший, мабуть, випадок...
Стандартна ситуація: дитина захворіла на вірусну інфекцію.
Мама: «А може, аналізи?»
- Не треба.
- А противірусні?
- Не ефективні.
- А підвищити імунитет?
- Не варто.
Після розмови з мамою на тему "Що робити?", визначились з лікуванням – жарознижуючі, тепле пиття, промивання носу....і розлучились на 3 – 4 дні.
Приходять на огляд у час, коли домовлялися.
Мама: «Вперше дитину НІЧИМ не лікувала. І дивно – але вона практично здорова. Подружки питають, чим лікувались – а мені і відповісти нічого»