Київський медичний інститут ім. О. О. Богомольця (1976 – 1982 рр.), у 2013 році – успішно освоїла спеціалізацію з організації та управління охороною здоров'я у НМАПО ім. П.Л. Шупика. З березня 2017 року – член Української академії педіатрії.
Чому я стала лікарем?
З 5 років мріяла лікувати дітей та цим радувати їх мам. Саме діти, такі щирі та беззахисні перед хворобами, які часто не розуміють, що з ними відбувається, потребують дуже дбайливого підходу до обстеження та мистецтва в лікуванні. Важливо лікареві використовувати свої вміння та знання для блага інших людей, для зміцнення їхнього здоров'я, при цьому постійно вдосконалюючись, відточуючи свою майстерність. Ясні щасливі усміхнені очі дітей, вдячні посмішки мам та тат наповнюють натхненням лікарську роботу. Особливу радість приносить робота в команді, коли тебе оточують люди, для яких, як і для тебе, педіатрія – це спосіб життя, особлива відповідальність та неймовірна самовіддача, щира турбота про здоров'я та благополуччя дітей.
Кумедний випадок з практики
Найкумедніший попереду). Діти часто вражають!
Зворушувало обурення 5-річної дівчинки, коли я в поліклініці вперше намагалася оглянути її новонародженого братика. Вона кричала, як справжня захисниця: "Не чіпай мого братика, я сказала не чіпай!!" і відсторонювала мене від нього.
