Я народилась у родині лікарів, моє дитинство пройшло у лікарні, й можна сказати, що я «з пелюшок» вбирала в себе медичну термінологію, а моєю улюбленою книгою був атлас з красивими картинками з анатомії. Я бачила щиру вдячність пацієнтів, посмішки їхніх родичів. Я пишалася своєю мамою та не уявляла своє життя без цієї професії.

Одного разу до мене на прийом прийшли налякані батьки з хлопчиком 7 років зі скаргою на раптову появу родимки на тілі дитини. У процесі спілкування та огляду юного пацієнта з’ясувалося, що напередодні родина відпочивала на природі, а у цієї «родимки» є маленькі лапки. У батьків почалася паніка при слові «кліщ», посипалися запитання, а дитина, що нічого не могла зрозуміти, спитала: «А він може випити всю мою кров?». Заспокоївши схвильованих батьків та хлопчика, ми вийняли кліща та проконсультували щодо подальших заходів.