Інфекція – стан, спричинений проникненням в організм інфекційних агентів (вірусів, бактерій, грибків, паразитів). Особливу небезпеку становлять приховані форми, які протікають без яскраво виражених симптомів, але завдають шкоди органам і системам, призводячи до хронічних захворювань та безпліддя.
Ключовий інструмент сучасної медицини - лабораторні аналізи, які допомагають точно ідентифікувати збудників захворювань навіть до появи клінічних симптомів. Діагностика охоплює широкий спектр збудників: вірусні, бактеріальні, паразитарні та грибкові інфекції.
Які бувають інфекції
В залежності від типу збудника інфекції розділяють на 4 групи: вірусні, бактеріальні, грибкові (мікози), паразитарні.
| Тип інфекції | Збудники | Хвороби |
|---|---|---|
| Вірусна | Віруси (неклітинні агенти) | Грип, кір, COVID-19, ВІЛ, гепатити B та C, вітряна віспа, герпес, мононуклеоз, краснуха, папіломавірусна інфекція, кліщовий енцефаліт |
| Бактеріальна | Бактерії (одноклітинні мікроорганізми) | Ангіна, туберкульоз, пневмонія, сифіліс, гонорея, хламідіоз, мікоплазмоз |
| Грибкова | Патогенні грибки (одно- та багатоклітинні мікроорганізми) | Кандидоз (молочниця), стригучий лишай, дерматомікози, аспергільоз |
| Паразитарна | Найпростіші (амеби, лямблії) або багатоклітинні паразити (гельмінти) | Трихомоніаз, лямбліоз, аскаридоз, опісторхоз, ехінококоз, ентеробіоз, трихінельоз, токсоплазмоз |
Кожна група інфекцій має свої особливості протікання, шляхи передачі та підходи до лікування. Вірусні інфекції в основному передаються повітряно-крапельним шляхом або через біологічні рідини, бактеріальні можуть поширюватися контактним та статевим шляхом, грибкові найчастіше виникають на тлі зниженого імунітету, а паразити проникають в організм з харчовими продуктами та водою.
Які аналізи використовують для діагностики
Вибір методу діагностики залежить від передбачуваного збудника, стадії захворювання та його локалізації.
| Метод діагностики | Що виявляє | Коли застосовується |
|---|---|---|
| ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) | Генетичний матеріал (ДНК/РНК) вірусів та бактерій | Найбільш точний метод для ранньої діагностики інфекцій. Дозволяє виявити збудників різноманітних захворювань: ВІЛ, герпес, гепатити В і С, статеві інфекції, кандидоз, папіломавірус, мононуклеоз, туберкульоз, кліщовий енцефаліт, TORCH-інфекції. |
| Серологія (аналізи на антитіла IgM/IgG) | Імунну відповідь організму – наявність антитіл до збудника | Використовується для діагностики гепатитів, TORCH-інфекцій, кору, сифілісу, токсоплазмозу, ВІЛ, краснухи, а також для визначення стадії інфекції (недавнє зараження, гостра фаза, перенесена хвороба, імунітет) |
| Бактеріологічні посіви (культуральне дослідження) | Живі бактерії та їх чутливість до антибіотиків | Призначають при підозрі на бактеріальні інфекції сечостатевої та дихальної систем. Біоматеріал розміщують на поживних середовищах. Метод допомагає не лише ідентифікувати збудника, а й підібрати максимально ефективний антибіотик. |
| Мікроскопія | Збудника (бактерії, гриби, найпростіші, деякі віруси) | Метод експрес-діагностики. Біоматеріал (мазки, виділення) вивчають під мікроскопом. Дає можливість діагностувати кандидоз, трихомоніоз, гонорею. |
| Аналізи калу на паразитів | Яйця, личинки або фрагменти гельмінтів, найпростіших | При підозрі на кишкові паразитарні інфекції. |
Який біоматеріал потрібен
Вибір біоматеріалу визначається типом інфекції, локалізацією інфекційного процесу та методом дослідження:
- Кров. Універсальний матеріал. Застосовується для серології та ПЛР при діагностиці системних інфекцій, гепатиту, сифілісу, ВІЛ.
- Сеча. Використовується для бакпосіву та ПЛР, щоб виявити збудників інфекцій сечовивідних шляхів.
- Кал. Потрібен для діагностики кишкових інфекцій та виявлення паразитів.
- Мазки зі слизових оболонок - ідеальний варіант для ПЛР та мікроскопії:
- з уретри, цервікального каналу, піхви - для діагностики статевих інфекцій;
- з зіву та носоглотки - для виявлення верхніх дихальних інфекцій;
- з кон’юнктиви - при очних інфекціях.
У складних випадках додатково може знадобитися спинномозкова рідина (при підозрі на менінгіт та нейроінфекції), слина, мокротиння, плевральна рідина, виділення з ран, біопсійний матеріал.
Коли варто здавати аналізи на інфекції
Здати аналізи рекомендується в наступних ситуаціях:
- поява симптомів інфекції: підвищення температури, кашель, нежить, біль у горлі, розлади травлення, висипання, незвичайні виділення з сечостатевих шляхів, біль при сечовипусканні
- рецидивні запалення, які регулярно повторюються (цистити, уретрити, бронхіти)
- незахищені контакти або контакти з партнером, у якого виявлено інфекцію
- планування вагітності – обов’язковий скринінг на TORCH-інфекції (токсоплазмоз, краснуха, цитомегаловірус, герпес, сифіліс, ВІЛ), щоб запобігти ризику для плода
- спостереження хронічних станів – регулярний моніторинг вірусного навантаження при ВІЛ, гепатитах, туберкульозі
- профілактичний скринінг – щорічні перевірки для груп ризику (медичних працівників, донорів крові, осіб з множинними партнерами), а також перед госпіталізацією та хірургічним втручанням
Підготовка до аналізів на інфекції
Правильна підготовка значно підвищує точність результатів:
- Кров на антитіла та ПЛР здають натщесерце. Потрібно утримуватися від їжі протягом 8–12 годин. Дозволяється пити чисту воду. За добу до здачі крові необхідно обмежити фізичне навантаження та уникати алкогольних напоїв.
- При здачі урогенітальних мазків за 2–3 години до дослідження не слід мочитися та проводити гігієну зовнішніх статевих органів. Жінкам не рекомендується здавати мазки під час менструації та протягом 1–2 днів після її закінчення. За 2–3 дні до обстеження варто утриматися від статевих контактів, використання вагінальних свічок, спринцювань.
- Обов’язково слід повідомити лікаря про прийом антибіотиків, противірусних чи протигрибкових препаратів. Під час прийому цих ліків зазвичай аналізи не роблять.
- При заборі біоматеріалу дотримуйтесь інструкцій. Сечу збирайте після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Використовується середня порція сечі: перші кілька мілілітрів випускають в унітаз, потім наповнюють контейнер. Кал бажано збирати вранці, до вживання їжі.
- Перед здаванням мокротиння слід прополоскати рот кип'яченою водою, щоб уникнути потрапляння мікрофлори ротової порожнини. Мокротиння відкашлюють вранці натщесерце у стерильний контейнер.
Як розуміти результати
Інтерпретація результатів має свої особливості для кожного методу діагностики. У серологічних дослідженнях наявність IgM (імуноглобулінів М) вказує на гостру фазу захворювання або недавнє зараження. Наявність IgG (імуноглобулінів G) свідчить про перенесену раніше інфекцію та розвиток імунітету. Високий рівень IgG може бути результатом хронічного процесу або рецидиву.
При ПЛР-діагностиці позитивний результат означає виявлення генетичного матеріалу збудника і підтверджує наявність інфекції. Негативний результат свідчить про відсутність збудника у біоматеріалі.
Бактеріологічні посіви оцінюються за кількістю виділених мікроорганізмів. Результат може показувати відсутність росту, ріст нормальної мікрофлори або виявлення патогенних бактерій. Важливе доповненням до бакпосіву - антибіотикограма, яка визначає чутливість виділеного збудника до різних антибіотиків та дозволяє вибрати найефективніший препарат.
Зверніть увагу! Негативний результат не завжди виключає інфекцію. На ранніх стадіях захворювання антитіла можуть ще не виробитися, а кількість збудника може бути недостатньою для виявлення. Тому при підозрі на інфекцію та негативних результатах лікар може призначити повторні аналізи через 2-4 тижні.
Важливо! Не намагайтеся самостійно інтерпретувати результати аналізів. Тільки лікар здатен поставити правильний діагноз та призначити ефективне лікування, співставивши лабораторні дані з результатами інших досліджень, клінічними симптомами та анамнезом пацієнта.
Можливі обмеження та помилкові результати
Врахуйте, що кожен лабораторний метод має свої обмеження:
- Період «серологічного вікна». Так називають період після інфікування, коли організм ще не встиг виробити антитіла, а кількість вірусів недостатня для виявлення. Для різних інфекцій цей період різний: для ВІЛ він становить 3-12 тижнів, для гепатиту C – 4-12 тижнів, для сифілісу – 2-4 тижні. У цей період аналізи можуть давати негативні результати навіть при наявності інфекції.
- Хибнонегативні результати (інфекція є, але не виявляється). Можливі при неправильному зборі або зберіганні біоматеріалу, занадто ранньому проведенні аналізу (до накопичення збудника), імунодефіцитних станах, прийомі деяких препаратів.
- Хибнопозитивні результати (показують наявність інфекції при її відсутності). Зустрічаються після недавно зробленої вакцинації, при перехресних реакціях (антитіла, вироблені проти одного збудника, реагують на тест іншого), аутоімунних захворюваннях та вагітності.
- Неправильна підготовка. Спотворити результати здатні неправильний збір сечі, взяття урогенітального мазка відразу після гігієни, статевий контакт перед здачею мазка.
Профілактика та регулярні перевірки
Знизити ризик інфікування допоможуть прості методи:
- вакцинація – забезпечує надійний захист від керованих інфекцій (кір, краснуха, гепатити, грип);
- гігієна – регулярне миття рук, особливо перед їжею та після відвідування громадських місць;
- бар'єрні методи – використання презервативів при статевих контактах;
- безпека харчування – вживання чистої води та термічно оброблених продуктів.
Деяким категоріям населення рекомендовані планові перевірки. Сексуально активним людям варто робити скринінг на основні ІПСШ щорічно, а при множинних партнерах — кожні 3-6 місяців. Жінкам репродуктивного віку слід проходити щорічне обстеження на папіломавірус та цитологічне дослідження. Вагітним проводиться обов'язковий скринінг на ВІЛ, сифіліс, гепатити B і C, TORCH-інфекції. Регулярні профілактичні огляди дозволяють виявити інфекції на безсимптомних стадіях, коли лікування найбільш ефективне, а ризик ускладнень та передачі інфекції іншим мінімальний.
Особливий підхід до моніторингу необхідний для груп ризику. Медичні працівники повинні регулярно перевірятися на гепатити та туберкульоз. Люди з імунодефіцитними станами та пацієнти, які проходять імуносупресивну терапію, потребують регулярного контролю стану здоров'я для своєчасного виявлення опортуністичних інфекцій. Особи, які контактували з інфекційними хворими, повинні пройти обстеження згідно з рекомендаціями епідеміолога.
Рання та точна діагностика дає можливість виявити патогени на початковій стадії, що сприяє максимально ефективному лікуванню та запобігає розвитку важких ускладнень. Але результати обстеження вимагають обов'язкової консультації лікаря, який зможе правильно інтерпретувати дані, враховуючи загальний стан здоров'я пацієнта та призначити адекватну терапію.